tag. -->
Вівторок, 12.12.2017, 05:38
Для контактів gnizdichiv@mail.ru, Гість | RSS
Меню сайту
Рекомендую
Статистика
bigmir)net TOP 100
ПОПЕРЕДНЯ СТОРІНКА \ НАСТУПНА СТОРІНКА

26 травня 1755 року ікону Богородиці з Кохавино було проголошено чудотворною і затверджено це печаттю Архиєпископа Львівського Вижицького на спеціальній грамоті, яка зберігалася за рамкою образу.

27      червня 1755 року, на українські Зелені Свята, чудотворний образ з великими Урочистостями в присутності Гната ВижиІцького і Лева Шептицького було перенесено з каплиці до костелу.

Однак недовго монахи мали опікунство над іконою Матері Божої. У 1772 році Польща була розділена між Австрією, Росією та Прусією, втративши не тільки займані землі, але й власні. Галичина потрапляє під владу Австрії. Новий господар, цісар Йосиф, у 1780 році дає наказ ліквідувати монастир Кармелітів у Кохавино, а храм, каплицю і будинок передати парафії с. Руда.

У цьому ж році в храмі с. Руди сталася  пожежа. За вказівкою уряду Галичини скасовано парафію у с. Руда і знову відновлено в Кохавино. З плином часу дерев’яні храм та каплиця почали псуватися, та й сам храм був уже замалий для побожних прочан. Тоді місцевий парох Євгеній Петруский розпочинає будову нової святині. Значну допомогу надав йому Кохавинський вікарій Владислав Дроздовський. Почали збирати добровільні пожертви на цю ціль, і в 1868 році закладено фундамент, котрий у день Святої Трійці посвятив Архиєпископ Вєжеленьський зі Львова. Та будівництво просувалося дуже повільно, й врешті зовсім припинилося із-за браку коштів. Через декілька років Іван Красовський, перший адміністратор, порозумівся з парохом Кохавини: вони продали декілька парохіяльних дубів і продовжили будову, а наступного року продали ще більшу частину дубини, яка була окрасою Кохавини та захороною прочан від дощу чи сонця. На ці кошти закупили цеглу, вимурували стіни до рівня вікон і встановили муровані стовпи. Дальше мурувати не було чим. Аж за декілька літ графиня Оршуля Голійовська склала пожертву: хоча стіни храму ще не були викінчені, на муровані стовпи поставили дах, і так залишили все на волю Божу. У 1886 році в Кохавині парохом став Ян Тшопінський. Він зайнявся справою добудови храму, яка, з Господньою поміччю і за пожертви вірних, була закінчена в 1894 році. Всередині храму поставили дубовий вівтар. 30 серпня 1894 року Єпископ Іван Кузима і о. Ян Тшопінський освятили новий храм.

1 вересня 1894 року з урочистими процесіями за участю 30000 вірних, українського, польського та вірменського духовенства було перенесено чудотворний образ Матері Божої, мощі святого Йосафата та святого Криспіна в новий храм. Мощі були опечатані та виставлені на вівтарі перед чудотворною іконою. На цю подію прибуло духовенство і прочани зблизька та з далеких околиць - від Ходорова аж до Угорського кордону. В процесі перенесення ікони  брали участь представники трьох обрядів: греко-католики, римо-католики та вірмени. Одні несли мощі Святих, інші Найсвятіші Тайни. Це було для всіх велике свято, бо раділи серцем усі: на честь Матері  Божої постала ця святиня, а її чудотворна  ікона так гарно звеличена. Однак було жаль і людям, що Матінка Божа покидає своє старе житло, адже вірні звикли до старенького храму. Треба було багато терпеливості й енергії, щоб полагодити питання перенесення ікони на нове місце. Того дня в старому костелі перед чудотворним образом була відправлена остання Служба Божа. Коли ікону переносили, вірні плакали. Отець Тшопінський мав прощальну проповідь, в якій заспокоїв вірних. Ікону з процесією пронесли обходом навколо нового храму. Перед входом у храм ікону повернули лицем до людей — усі вірні були в якомусь дивному  захопленні. Із тисяч грудей чулося молитовне зітхання. Вірним здавалося, що Мати Божа прощається зі своєю дерев’яною оселею. Першу Службу Божу в новому храмі відслужив о. декан Мокшкевич. Усі вірні були надзвичайно вражені. Розігріті дивною побожністю і надією, люди не розходилися до вечора. За оповідями деяких вірних, що у той час перебували в Кохавині, такий настрій важко пояснити Це було дійсно так: що тут забувались щоденні клопоти, здавалося, світ виглядає зовсім по-іншому, що людина відчуває себе ближче неба.

В 1900 році розпочалися роботи з розширення святині, бо слава про ласки Матері Божої Кохавинської ширилась все далі й далі, отож святиня вже не могла вмістити усіх прочан. Побільшено церкву і дві бічні каплиці Храм набирає форму хреста. На подвір’ї - фігурка Матері Божої наче вітала прочан. Для підтримання побожного духу своїх парафіян о. Тшопінський започатковує відправи до Матері Божої, запроваджує живу вервицю, "Апостольство молитви”, Набожність до Найсвятішого Серця Ісусового, товариство "Неустанної Хресної дороги”. Варто згадати, що для духовної потреби о. Тшопінський спровадив сестер Служебниць Пречистої Діви Марії, які опікувалися дітьми-сиротами. Щоб люди мали більшу інформацію про Кохавинський образ Матері Божої, видає "Дев’ятницю до Найсвятішої  Діви, прославленої чудами і ласками в образі Кохавинському”.

У 1896 році, на честь 250-річчя появи чудотворної ікони, відбувся урочистий похід Прибуло 12 процесій від греко-католицьких парафій, 15 - латинського обряду. Розповідає один учасник прощі: "Чим ближче Кохавини, тим більше люду. Піших було так багато, що фірами неможливо було проїхати. Перед капличкою і храмом - тріумфальні брами, святкові хоругви, все виглядало торжественно. Хто хоч один раз відвідав це чудотворне місце, той ніколи не забуде тих вражень. Перебуваючи тут, людина відривається від щоденних думок і настроюється на набожність. Так сердечно зустріли нас біля тріумфальної брами. Після зворушливої промови процесія зі співом "рушила до святині, де благословляли Най- святішими Тайнами. Архиєпископи відправили Службу Божу. Кульмінацією свята стала процесія, яка після Служби Божої відправилася до місця, де було з’явлення Матері Божої Кохавинської. Священики зняли чудотворну ікону з вівтаря і поручили її двом конфесіям. Вірні старалися доторкнутися до ікони, хто як міг і чим міг, торкались різних предметів з вірою на поміч.

 Оскільки духовенства та вірних була незліченна кількість, і в каплиці неможливо було всім поміститися, тому перед капличкою був установлений вівтар, а на ньому -  ікона Матері Божої Кохавинської. Після літанії до Матері Божої, в промові було ознайомлено вірних з історією появи й чудесами Матері Божої, які творяться для тих, хто з чистим серцем і гарячою молитвою прибігає до Богородиці. Спільною молитвою любові на польській і українській мові закінчили дійства. Всі вірні повторяли: "Пресвятая Богородице, спаси нас” Опісля процесії з іконою поверталися до храму. Перед головною брамою Архиєпископи уділили вірним Господнє благословення. Людські голови у той момент хилилися, як колосся на ланах. Це свідчило про релігійний дух присутніх. З чистим серцем і надією на переможну поміч Матері Божої Кохавинської, яка нас дотепер рятувала й у майбутньому вестиме до перемоги над злом, розходилися щасливі люди по домівках. Цього дня до Святих Таїн приступили 10000 вірних: 6000 - українців, 4000 — поляків.

ПОПЕРЕДНЯ СТОРІНКА \ НАСТУПНА СТОРІНКА


календар
Курс валют
фк кохавинка
WMmail.ru - сервис почтовых рассылок
Випадковий анекдот