ПОПЕРЕДНЯ СТОРІНКА \ НА ПОЧАТОК
Тепер уже немас того крислатого дуба, на якому було з’явлення, бо час зробив свою справу. На таму місці стоїть капличка, яка своєю наготою зворушує до глибини серця й ніби закликає мас: "Прийдіть до Мене всі, а я заспокою вас. Я вилікую ваші душевні рани й зменшу ваш біль і страждання, тільки прийдіть до Мене, принесіть свій біль Мені”.
І йдуть вірні на поклик Матері Божої, як ішли віками, отримуючи те. про що з вірою просили та просять. Місце це справді не просте, бо коли зайти до каплички. відчувається стан великої насолоди та молитовний спокій. А водиця у цій криниці цілюща, про що свідчать відгуки, які люди занотовують у зошиті, котрий знаходиться біля кринички Записи справді цінні, бо в них подані факти чудесних ласк, які отримали люди за посередництвом Матінки Божої Кохависькоі Ось деякі а них : "Одного разу я їхала з роботи велосипедом з м Жидачева до с. Гніадичів То була ніч. Цілу дорогу мене переслідував незнайомий молодий чоловік і примушував зупинитися чого я не хотіла робити. Коли не виходило по-доброму, став погрожувати. Я нічого не відповідала, а лише, ніскільки от було можливим, втікала від нього Очі мої весь ча були звернені на Кохавину. Я не переставала повторювати: "Матінко Божа Кохавинська, рятуй мене. Просила від щирого серця, не втрачаючи наді! на поміч. Коли хлопець хотів мене скинути у великий рів і зі злості своїм велосипедом стукнув мене, я не впала, а він з великою силою відбився від мене і сам упав. Я нічого більше не бачила, тільки чула, як він закричав з болю нелюдським голосом. Я поїхала далі й цілу дорогу дякувала Матері Божій Кохавииській за Порятунок"
"Ішов 1944 рік. Я був на фронті в м. Сяноку. На мені був медалик Матері Божої Кохавинської. На фронті були різні випадки, і я весь час молився та цілував цей медалик. Навіть коли була команда кричати "ура”, я не кричав, а просив Кохавинську Матір Божу, щоб мене берегла. Рота, в якій я перебував, була повністю розгромлена. Вирішив шукати дорогу додому. По дорозі мене затримали польські поліцаї, а оскільки в мене жодних документів не було, мене завели в комендатуру і почали писати протокол. Я всіляко виправдовувався, але мене як дезертира вирішили віддати в російську комендатуру. Коли записували мою домашню адресу і почули, що я з Гніздичева, поліцай здивовано запитав мене: То ти з Гніздичева, з Кохавино?” Я тоді показав йому медалик, а він зрадів і сказав, що це мій найкращий документ. Пізніше розповів, що був із своєю мамою в Кохавині, коли була річниця коронації Матері Божої Кохавинської. Я також там був, і ми порозумілися. Він хутко оповів мені, як краще й безпечніше добратися додому. Так мене врятувала Кохавинська Матір Божа від смерті, за що я її до сьогодні дякую і, по- можливості, приходжу молитися перед іконою**.
(Семен П. с. Гніздичів)
Фрей Іван Іванович, який проживає у с. Жирова Жидачівського району, розповідав багато разів таку історію. У воєнні роки на нього, молодого хлопця, був зведений наклеп, і хлопці з лісу забрали його з хати, привели в сосновий лісок та наказали копати собі яму. Він уже викопав по коліна, підняв голову й побачив Кохавинський храм У душі щиро почав молитися і просити: "Матінко Божа Кохавинська, рятуй мене!” Раптом відчув, що ніби хтось йому каже втікати. Підвивши голову, побачив, що хлопці в той момент прикурювали цигарки, а Іван вискочив з ями і щосили побіг. Юнаки відразу не могли зорієнтуватися у тому, що сталося. Аж коли втікач був уже біля річки, почали стріляти. Так Матінка Божа Кохавинська відволікла кривдників і допомогла хлопцеві втекти. Він розповідав, що все своє життя дякував Матінці Божій, яка його врятувала.
"Мій батько все своє життя молився до Кохавинської Матінки Божої і був врятований від смерті Коли йому винесли смертний вирок, тато попросив останнього слова, і його прохання задовольнили. Останньою була молитва до Матері Божої Кохавинської в надії на поміч. І сталося чудо: під час молитви підійшов один чоловік, який зупинив виконання вироку, й батько залишився живий, за що ми всі щиро дякуємо Кохавинській Матінці Божій**.
{Л. В. С., с. Гніздичів)
"Наша бабуся, Борис Катерина, дуже шанувала образ Матері Божої Кохавинської, який завжди був у неї на столі, прибраний квітами. Коли її сини Федір, Єастахій та зять Олексій були на війні, вона весь час молилася до Кохавинської Матері Божої. Її товаришка Качалуба Розалія, син якої Михайло також був на війні, разом а знею заносила молитви до Богородиці . Ходили вони й на відпусти в Кохавину і Гошів у наміренні повернення синів. За заступництвом Матері Божої Кохавинської сини і зять нашої бабусі, а також син Качалуби Розалії пройшли всю війну і повернулися живими та здоровими жодна куля нікого з них не зачепила. Доки наша бабуся жила, завжди дякувала Матінці Божій Кохавинській за її опіку**.
(Пиріг Віра І., Пиріг Віра Ф., Засанські Ольга й Оксана, с. Гніздичів)
"Моя родина проживала тоді в с. Сулятичі Тата дуже боліла нога. Всі спроби на полегшеня були марними. В цей час у Кохавині проходила велика місія, в якій брав участь Шептицький. Мій батько вирішив піти до Кохавини пішки, незважаючи на сильний біль ноги. Ледве добрався до храму, а там щиро помолився, висповідався, прийняв святе Причастя, випив свяченої води, і сталося чудо нога перестала боліти. Додому тато повернувся здоровий”..
(М. Анна, с. Гніздичів )
"Я вже немолода жінка і мені дошкуляють різні хвороби. Часто буваю така знесилена, що не можу піднятися з ліжка. Грошей на ліки не вистачає. Проте я вірю в чудесну силу Кохавинської Матері Божої і цілющої води з кринички. Коли у церкві є відправа, а я не можу побувати на ній, то звертаюся до Матінки Божої з просьбою, щоб мені допомогла вислухати Службу Божу, прийняти святе Причастя, а тоді нехай діється, як Бог захоче. Опісля беру водичку з цієї кринички, яку мені приносить з Кохавини сестрина дочка. З вірою в чудесну силу випиваю цієї водички, навіть обмиваю нею болючі місця. Отримую силу і здоров'я прийти в святий храм Описую це для того, аби на папері висловити подяку Матері Божій Кохавинській І її опіку наді мною.
(Софія Вайда, с. Лівчиці)
ПОПЕРЕДНЯ СТОРІНКА \ НА ПОЧАТОК
