- Таємниця дубів гетьмана Івана Виговського
- ПОШУКИ МІСЦЯ ПОХОВАННЯ ГЕТЬМАНА ІВАНА ВИГОВСЬКОГО НА ЛЬВІВЩИНІ (ЗА АРХЕОЛОГІЧНИМИ ДОСЛІДЖЕННЯМИ) ВАСИЛЯ РУДОГО
- Список воїнів які загинули у роки Другої світової війни 1941-1945 р. вихідців села Руда
- Історія села Руда взята з Енциклопедії - Історія міст і сіл Української РСР Том Львовская область і з погляду радянських істориків та краєзнавців
- МУЗЕЙ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО
Руда́ — село Жидачівського району Львівської області.
Розташоване на березі річки Бережниця, притоки Дністра, за 8 км від міста Жидачева. В селі знаходиться дерев'яна церква Різдва Пр. Богородиці 1833.
Місцевість, де розташована Руда, була заселена від найдавніших часів. Назва «Руда» походить від того, що в давньоруські часи та в ранньому середньовіччі тут добували залізну руду, з якої на околиці села, в урочищі, пізніше названому «на Демнищах», виплавляли залізо. Звідти залізо йшло до Удеча (або Зудеча) (Жидачева), для виготовлення зброї та знарядь праці.
Встановлено, що на території сучасної середньої школи, на підвищенні над річкою, у XII—XIV ст.було укріплене городище. Пізніше тут був замок, маєток знатних українських родів. Архівні матеріали свідчать, що наприкінці XIV ст. власником маєтку в руді був дідич Данило Дажбогович Задеревацький.
Початково село називалося Пилипова Руда. Під такою назвою воно згадане в грамоті 29 червня 1394 року, в якій йдеться про дарування довколишніх сіл королем Ягайлом.
У 1623 році Руда отримала статус міста і Магдебурзьке право та стала центром великого ключа сіл: Волиці, Лівчиців, Ганівців, Йосиповичів.
Від 1660 року містечко Руда разом з прилеглими селами переходить у власність родини Виговських і перебуває у їхньому володінні понад 100 років.
Рудою це село називають з давніх давен, адже у давньоруські часи та в ранньому середньовічччі тут видобували залізну руду, яку тут же і переплавляли на залізо. З нього у нинішньому Жидачеві, а тодішньому Удечі, виготовляли зброю та знаряддя праці.
У Руді 2004 року відкрили як філію Львівської галереї мистецтв Музей гетьмана Виговського. Він розміщений у двоповерховому будиночку, в котрому колись мешкав управитель маєтку, а вже при радянській владі функціонувала лікарня. За метрів сто від музею є пам'ятник видатному гетьману. Він якраз навпроти колишнього маєтку Виговських. Нині тут ази знань здобувають місцеві дітлахи.
Крім музею та пам'ятника гетьману Іванові Виговському, в Руді вам обовязково покажуть на подвірї гетьманського маєтку і старезного дуба. Кажуть, що його посадив сам легендарний переможець у битві під Конотопом.
До садиби Виговських потрапляєш лише через місточок, бо довкола маєток обнесено глибоким ровом. Щоправда, маєток лише умовно можна назвати гетьманською садибою. Адже ця будівля з'явилася уже після того, як Виговські продали маєток наступним господарям - графам Петруським.
При вході до музею - гармата. А вже у ньому чимало раритетів. Зібрано насамперед колекцію ікон з храму у Йосиповичах. Є і образочок з іконостасу йосиповицької церкви. Історики схиляються до думки, що його міг тримати у руках сам гетьман Виговський. Ще один цінний експонат - дубові двері. Їх 1712 року подарувала храму у Йосиповичах дружина сина Івана Виговського.
Також у музеї є і копії з картин епохи Виговського, і колекція портретів гетьманів, і чимало старовинних та козацьких речей. І, звісно, копія славного Гадяцького договору, і схеми та карти відомих переможних козацьких боїв.
Садиба і музей гетьмана Виговського
Ірина Стрижевська
У Руді 2004 року відкрили як філію Львівської галереї мистецтв Музей гетьмана Виговського. Він розміщений у двоповерховому будиночку, в котрому колись мешкав управитель маєтку, а вже при радянській владі функціонувала лікарня. За метрів сто від музею є пам'ятник видатному гетьману. Він якраз навпроти колишнього маєтку Виговських. Нині тут ази знань здобувають місцеві дітлахи.
Виговські з'явилися у Руді щойно у 1660 році
Саме тоді уже колишній гетьман Іван Виговський придбав Руду разом з кількома довколишніми селами у Даниловичів. А вони володіли містечком майже три століття. Ще з тих днів, як його за бойові заслуги подарували дідичеві Данилові Дажбоговичу, котрий і став зачинателем славного галицького роду Даниловичів. Саме при Даниловичах у 1623 році містечко Руда отримало Магдебурзьке право.
До того Виговські мали свій маєток на нинішній Житомирщині у селі Вигово. Батько майбутнього гетьмана служив у митрополита Петра Могили, батька брат Василь був овруцьким полковником, історія також зберегла дані про сотника Самійла Виговського. Цей шляхетний рід добре розумів вагу знань та науки. Відтак майбутній гетьман Іван Виговський здобув добру освіту. Це дало йому право керувати справами Луцького земського суду. Згодом він став писарем польського комісара, який від імені короля і замість гетьмана правив Україною. На той період життя припадає і знайомство Виговського з Богданом Хмельницьким. Воно стало доленосним у його житті. Адже 1648 року Іван Виговський у битві під Жовтими Водами потрапив у татарський полон. Хмельницький тоді викупив його і призначив своїм генеральним писарем. Після смерті Хмельницького гетьманську булаву успадкував його малолітній син Юрій. Однак за порадою Виговського він зрікся її, відтак наказним гетьманом став генеральний писар. Крок цей був доцільним, адже Виговський мав авторитет і серед козаків, і в кримського хана користувався повагою.
Будучи прихильником повної незалежності України, Виговський своїм маніфестом повідомив уряди європейським країн про розрив відносин з Росією, а відтак у 1658 році уклав Гадяцький договір. Відповідно до нього, у Європі сформувався новий троїстий союз - України, Литви та Польщі.
Росія ж такого стерпіти не могла. Однак Виговський був добрим військовим командиром. Саме це дало йому можливість розгромити московське військо 28 - 29 червня 1659 року у битві під Конотопом. Проте міжусобиці призвели до того, що вже у жовтні того ж року Іван Виговський зрікся булави. Невдовзі його стратили поляки. А нащадки гетьмана володіли Рудою та довколишніми селами ще понад століття.
Де ж спочиває гетьман?
Історики донині намагаються знайти відповідь на питання: де ж всетаки похований гетьман Іван Виговський? Є кілька версій. Одна з них - у скиті Манявському, інша - вказує на те, що Виговський похований таки на Львівщині. Останню версію археологи та історики вважають найбільш вірогідною. Однак у ній залишаються теж таємниці: у Руді чи в Йосиповичах, які теж належали до гетьманських володінь. Вважається, що у вбивстві гетьмана є не лише політика, а й родинні чвари. Тобто гетьман Павло Тетеря, котрий був у родинних стосунках з Іваном Виговським, претендував на його маєтки. Відтак вдовою залишилася його вагітна дружина Олена та осиротів одинадцятирічний син Остап. У заповіті гетьман Виговський просив похоронити його у монастирі Воздвиження Чесного Хреста. Саме це і навело істориків на думку, що він мав на увазі Манявський скит. Однак такий монастир також був у ті часи й у селі Йосиповичі, яке належало родині Виговських. Саме тому схиляються до думки, що тіло страченого гетьмана привезли на Львівщину.
Після цих стражань улітку 1664 року померла й Олена Виговська. Малого Остапа взяв на виховання брат покійного гетьмана - Костянтин. Історики схиляються також до думки, що у часи татарських набігів останки Івана та Олени Виговських перевезли до Руди.
Кажуть, що дуб посадив
сам Іван Виговський
Крім музею та пам'ятника гетьману Іванові Виговському, в Руді вам обовязково покажуть на подвірї гетьманського маєтку і старезного дуба. Кажуть, що його посадив сам легендарний переможець у битві під Конотопом.
До речі, до садиби Виговських потрапляєш лише через місточок, бо довкола маєток обнесено глибоким ровом. Щоправда, маєток лише умовно можна назвати гетьманською садибою. Адже ця будівля з'явилася уже після того, як Виговські продали маєток наступним господарям - графам Петруським.
При вході до музею - гармата. А вже у ньому чимало раритетів. Зібрано насамперед колекцію ікон з храму у Йосиповичах. Є і образочок з іконостасу йосиповицької церкви. Історики схиляються до думки, що його міг тримати у руках сам гетьман Виговський. Ще один цінний експонат - дубові двері. Їх 1712 року подарувала храму у Йосиповичах дружина сина Івана Виговського.
Також у музеї є і копії з картин епохи Виговського, і колекція портретів гетьманів, і чимало старовинних та козацьких речей. І, звісно, копія славного Гадяцького договору, і схеми та карти відомих переможних козацьких боїв.
Матеріал із Вікіпедії , та з сайту - http://www.lvivpost.net/content/view/5625/335/
Переглянути більшу мапу
