Заболотівці

Село Заболотівці розташоване за 8 км на південний схід від Жидачева. Північною частиною околиці пропливає річка Бережниця; в її долині розташоване село.
За свої більш як чотири століття село досягало значного розвитку. На початку XX ст. тут діяла школа, де чотири класи були з українською мовою навчання. У 1909 році в школі навчалося 310 українських дітей.

Церква Чуда Св. Арх. Михаїла у Заболотівцях збудована 1869 року, до слова, мурована, була центром духовного життя. Довший час парохом був крилошанин (член крилосу. Крилос – постійно діюча Рада єпархіального єпископа) о. Іван Сав'юк. Від 1919 р. парохом о. Олександр Лебедович. У селі діяли товариства: Церковне Братство, Братство Свічкове, Братство Найсвятіших Тайн. Із світських товариств: Молочарська Спілка, каса громадська та Райфайзенівська; читальня ім. Качковського, Пожежна Дружина.

Заболотівці були таким собі мультикультурним поселенням, де з українцями співжили поляки, євреї і навіть німці. У селі було поширено москвофільство, мабуть, це і послужило тому, що в Заболотівцях з’явився єдиний у Галичині пам’ятник російському поету Олександру Пушкіну.

У 1907 році з ініціативи згадуваного о. Івана Сав'юка у селі громадським коштом споруджено пам'ятник О. Пушкіну. Пам’ятник мав вигляд кам’яної фігури в повний ріст, виготовлений майстром Дзиндрою. Встановили його біля Народного дому та церкви. В 1916 році австрійською владою цей пам’ятник було демонтовано.

У 1988 році з ініціативи директора місцевої школи Л. Денис пам’ятник було відновлено, але вже у вигляді бюсту, й встановлено біля школи.

Щороку 6 червня, у день народження російського поета в Заболотівці приїжджають представники Російського обласного товариства імені О.Пушкіна, громадські діячі, із Москви, Петербурга.

Нелегкі часи пережили Заболотівці під час національно-визвольної війни 30-50-х років: 11 жителів загинули за незалежність України у лавах ОУН та УПА, 119 були засуджені за участь і сприяння повстанцям та заслані в Сибір.

INFO - http://www.newtime.lviv.ua/