Салдан Йосип Романович
Народився 3 лютого 1940 року в селі Лівчиці Львівскої області в селянській родині Романа Йосиповича і Домни Миколаївни дньої школи Йосип Романович у 1956 році вступив до Чернівецького медичного інституту, який закінчив у 1962 році. Уже під час навчання в інституті він проявив здібності до наукової діяльності, початком якої стала праця «Діагностичне значення люмінесцентного аналізу в дерматовенерології», виконана на кафедрі дерматовенерології.
В період 1958-1960 років навчався живопису в студії образотворчого мистецтва при Будинку народної творчості. Після закінчення інституту протягом 1962-1965 років працював лікарем-окулістом у Миколаївській центральній лікарні.
Прагнучи підвищити власний професійний рівень, лікар-офтальмолог Йосип
Романович у 1965 р. вступив на навчання в клінічну ординатуру Одеського НДІ очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова. Здібності Й. Р. Салдана як науковця розкрилися під час навчання в аспірантурі (1967-1969 рр.) цього ж інституту. Саме тут
вперше в Україні він впровадив методику флюоресцентної ангіографії і виконав експериментально - клінічні дослідження, які лягли в основу кандидатської дисертації.
Після закінчення аспірантури до 1972 року працював в науково-дослідному інституті ім. В. П. Філатова молодшим науковим співробітником.
У 1972 році був направлений офтальмологом - консультантом у м. Кабул (Республіка Афганістан), де працював до 1975 року.
Після повернення з Афганістану продовжив наукову діяльність в НДІ ім. В. П. Філатова, де в 1978 році отримав посаду старшого наукового співробітника. В цей час він вивчає проблеми глаукоми і захворювань очей при ендокринній патології.
З 1979 до 1981 року навчався в Одеському суспільному інституті патентознавства та отримав кваліфікацію "Патентознавець".
У 1989 р. підготував і в 1990 році захистив докторську дисертацію. В 1992 році йому присвоєно звання професора по кафелдрі очних хвороб. З 1988 р. по теперішній час займає посаду завідувача кафедри очних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова.
За цей час під керівництвом професора Й. Р. Салдана підготовлено 34 клінічних ординатори, з них 9 іноземних громадян, 340 лікарів-інтернів, 6 кандидатів медичних наук, 5 магістрів з офтальмології.
Салдан Й. Р. є новатором із застосування нових методик в офтальмохірургії. Вперше у Вінницькій області в 1989 році він впровадив в клінічну практику імплантацію штучних кришталиків, нові оперативні втручання при глаукомі та лазерні технології для лікування офтальмопатології.
Професор Й. Р. Салдан є членом редколегії чотирьох всеукраїнських медичних журналів, членом Київської спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій, членом
міжнародного офтальмохірургічного товариства, членом Асоціації офтальмологів України. Неодноразово виступав за кордоном на конференціях та симпозіумах з різних питань офтальмології (Італія, Швейцарія, Болгарія, Швеція, США).
Він є автором 30 раціоналізаторських пропозицій і 32 авторських свідоцтв та патентів. За винахідницьку діяльність нагороджений Дипломом виставки досягнень народного господарства УРСР. Удостоєний звання "Відмінник охорони здоров’я". Часто відвідує своє рідне село Лівчиці
Ковалко Михайло Петрович
Народився 24 вересня 1944 року в селянській родині в селі Лівчиці Жидачівського району Львівської області. Батьки — селяни, змогли своїм дітям, а їх було в сім'ї семеро, прищепити любов до рідної землі, працелюбність, виховати хороші людські якості.
Після закінчення семирічної школи Михайло Ковалко подальшу освіту отримав у нафтовому технікумі м. Дрогобич, який закінчив у 1962 році. Працював на різних посадах в нафтогазовій промисловості: оператор, технік-лаборант, технік-геолог Шебелинського газопромислового управління. З 1963 по 1966 рр. проходить службу в Збройних Силах СРСР. По звільненні з армії працює оператором у Стрийському газопромисловому управлінні.
Набираючись досвіду, Михайло Ковалко усвідомлює необхідність отримання фундаментальної освіти. Тому вступає до Івано-Франківського інституту нафти і газу, який закінчує у 1972 році. Впродовж наступних десятиліть показує себе як вдумливий спеціаліст, висококваліфікований гірничий інженер, вмілий керівник. За професійні здобутки удостоєний звання "Заслужений працівник промисловості України", "Заслужений винахідник" (35 винаходів). За видатні наукові роботи в галузі геології нафти та газу став дипломантом премії імені академіка Губкіна, а також дипломантом державних виставок народного господарства.
У 1988 році Михайло Ковалко призначається на посаду першого заступника генерального директора всесоюзного об'єднання "Укргазпром". Паралельно навчається в Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР, яку закінчує у 1990 році.
З настанням незалежності України Михайлу Ковалко доручають сформувати комітет нафти і газу. У 1992-1995 рр. та 1997–1998 рр. він очолює Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України. У 1996-1997 рр. Михайло Ковалко – голова Державного комітету України з енергозбереження.
Михайло Ковалко багато уваги приділяє розвитку нафтогазової галузі. За його безпосередньою участю була розроблена національна програма "Нафта і газ України до 2010 року" та комплексна програма енергозбереження. У 1999 році Михайло Ковалко захищає дисертацію на тему "Методи та засоби підвищення ефективності функціонування систем трубопровідного транспорту газу". Кандидат технічних наук, академік Української нафтової Академії, член-кореспондент Академії гірничих наук постійно у творчому пошуку, підтримує високий інтелектуальний потенціал своєї держави.
У 1994 році Михайло Ковалко стає депутатом Верховної Ради України 2-го скликання від Гадяцького виборчого округу №325 (Полтавська обл.).
У 1998 році Михайло Ковалко балотується у депутати до Верховної Ради України по одномандатному виборчому округу №65 (Житомирська область: Бердичів та район, Андрушівський, Попільнянський та Ружинський райони). З березня 1998 по квітень 2002 рік – Народний депутат України 3-го скликання, член НДП (з травня 1998 р.). Окрім активної законотворчої діяльності (розробив понад 30 законопроектів), став одним з авторів проекту першого в Україні гендерного закону. Михайло Ковалко – ініціатор створення Міжнародної Школи Рівних Можливостей, – гендерної молодіжної школи, яка практично втілює в життя політику рівних можливостей серед жінок та чоловіків. Діяльність школи охоплювала всі області України.
Михайло Петрович очолює започаткований ним Міжнародний благодійний фонд розвитку інтелектуальних та природних ресурсів, що підтримує ряд комплексних програм і проектів, розгорнутих по всій Україні – економічних, правових, культурних тощо. Крім виконання обов’язків Народного депутата України, Михайло Ковалко стає Президентом Української нафтогазової Академії, виконує функції Голови спостережної ради НАК "Нафтогаз України".
Михайло Ковалко – автор понад 90-ти публікацій у наукових журналах, спеціальних монографій та редактор і автор численних наукових розвідок, книг із проблем енергозбереження, становлення паливно-енергетичного комплексу України. Він став Лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, отримав звання "Заслужений працівник промисловості України". Також нагороджений Орденом Святого Станіслава II ступеня з врученням йому Командорського Хреста із Зіркою. Також Михайло Ковалко нагороджений медаллю "За трудову доблесть", орденом "За заслуги" III (08.1999), II (09.2004), I ст. (09.2009), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (09.2004).
Михайло Ковалко одружений, разом з дружиною Таїсією Веніамінівною виховав двоє дітей – дочку Катерину (1975) та сина Олександра (1970). Останній продовжує справу батька – працює заступником голови правління ВАТ "Нафтогаз України".
Помер Михайло Ковалко 24 травня 2012 року в Києві. Прощання з М.П. Ковалко відбулось 26 травня в Клубі Кабінету міністрів України
ГНАТ ВАСИЛЬОВИЧ ПІТУЛА
ДИРЕКТОР БОРИСЛАВСЬКОГО МЕДИЧНОГО УЧИЛИЩА. ЛІКАР І КАТЕГОРІЇ, ВИКЛАДАЧ РЕАНІМАТОЛОГІЇ ВИЩОЇ КАТЕГОРІЇ, ВИКЛАДАЧ-МЕТОДИСТ
Народився 15 вересня 1949 р. на Жидачівщині у селі Лівчиці.
У 1956-1964 рр. - навчався у Львівський ВШ на Жидачівщині.
У 1964-1968 рр. - навчався у Стрийському медичному училищі по спеціальності фельдшер.
У 1968-1969 рр. - працював у Моршинський курортній поліклініці медбратом.
У 1969-1970 рр. - служба в Радянській армії.
У 1970-1972 рр. - повертається на роботу у Моршинську поліклініку.
У 1972-1978 рр. - навчається у Львівському медінституті (санітарно-гігієнічний факультет). Під час навчання 3 роки працював в обласному реанімаційному відділенні медбратом. Навчання закінчив з відзнакою.
У 1981 р. пройшов спеціалізацію анестезіології-реаніматології, за сумісництвом працював лікарем- анестезіологом-реаніматологом (15 років) у Бориславській центральній міській лікарні.
У 1981-1983 рр. - навчання в університеті підвищення кваліфікації керівних кадрів Львівського облздороввіділу.
З 1992 р. - заступник директора Бориславського медучилища з навчальної роботі. 24 листопада 2004 р. колективом медучилища обраний і затверджений Львівським обласним управлінням охорони здоров’я на посаду директора Бориславського училища.
У 2012 році українське козацтво нагородило іменним орденом «Іван Сірко» ІІ ступеня , за особистий внесок у відродження та розбудову українського козацтва та за зміцнення українського національно-патріотичного духу серед молоді.
Батько - Василь Гнатович, 1929 р. н., робітник целюлозно-паперової фабрики.
Мати - Розалія Петрівна (Медюх), 1927 р. н., - колгоспниця.
Дружина - Ірина Михайлівна (Надійовська), 1951 р. н., - уродженка сусіднього села Руда Жидачівського району, працює медсестрою в санаторії "Молдова" м. Трускавець.
Виховує двох доньок які теж присвятили своє життя медицині
Дочка - Тетяна, 1971 р. н., - лікар-акушер-гінеколог,
викладач Бориславського медучилища.
Дочка - Руслана, 1985 р. н., - студентка медичного факультету Львівського національного медуніверситету.
Онуки - Дмитрик, 1992 р. н., та Юрчик, 2002 р. н.
Джерела - http://my.berdychiv.in.ua/ , http://library.vsmu.edu.ua
